Екскурс в історію
нашого села
Колись у сиву давнину, моє село було диким полем. Розкішна природа, дивовижна, тихоплинна річка привернули увагу вільних кріпаків і вони поволі почали заселяти мальовничу місцевість.
Спочатку це були невеличкі хутори по обидва береги дзеркальної стрічечки водного плеса, а згодом вже цілі вулиці, що утворили село, в якому займалися землеробством, скотарством, ткацтвом та вишиванням. На початку ХVІІ століття Павлівка спочатку була хутором, розташованим на землях Богодухівського осавули (помічника сотника) Павла Павлова і виникла років на десять пізніше Богодухова.
19 січня 1680 року був руйнівний татарський набіг, Павлівку було пограбовано і розорено. «Літопис Самовидця» про це розповідає так: « На початку того года выйшол хан с ордами не малими под. слободы московские (тобто підвладні Російській державі – автори) и стало коло Мерли и борзо великую шкоду учинил в слободах московських. Миль на тридцять попустошил, аж поза Белгородом…» В Павлівці було полонено 48 душ, з них 11 жінок, спалено 19 дворів і млин, забрано 47 волів, 29 овець, 450 вуликів із бджолами, знищено і забрано чимало хліба. Взяли в полон і засновника Павлівки, тоді вже полкового обозного Павла Гавриловича Павлова разом із дружиною. За великі кошти дружина визволилась, пообіцявши зібрати кошти і для викупу чоловіка. Але невдовзі він помер у неволі.
Нині Павлівка сучасне українське село – електрифіковане і газифіковане. Колись річка Мерло була судоходною, а нині зміліла.
Село відоме своїми мальовничими лісами, де ростуть найсмачніші гриби, ягоди, де найспівучіші соловейки. Свою домівку тут знайшли прекрасні птахи – лелеки. Тут живе народна пісня і калиново квітне рідна мова, яку ніколи не зраджували селяни.
Пережило село голод у 1932-1933 роках. В нашому селі Павлівка було встановлено хрест «Пам’яті жертвам голодомору». Поряд будується храм.
Перлиною стала Павлівська ЗОШ І-ІІ ступенів, якій в жовтні 2015 року виповнилося 109 років.
Такої красивої архітектурної споруди, мабуть, немає по всій Харківській області.
Павлівська однокласна школа була заснована в 1906 році в мальовничому куточку соснового бору. Вона споруджувалася на кошти земства села Борисівка Білгородського повіту в особливому архітектурному стилі, характерному для Росії з круглого дерева, здоблювалася художньою різьбою. За спогадами старожилів, заготовка всіх деталей будівлі велася в Сибіру. Будівництво розпочалося навесні 1905 року, а навчання – восени 1906 року.
На той час у школі було дві класні кімнати, бібліотека і дві квартири для вчителів. Навчання тривало 3 роки, заняття проводилося в дві зміни
Зі стін Павлівської школи вийшло чимало відомих людей. Серед них Л.М.Вишеславський – поет, лауреат премії імені П.Т.Тичини «Чуття єдиної родини», член Правління спілки письменників України, кандидат філологічних наук.
За матеріалами творів учнів школи
